Відповідь: Згідно вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ.
Тобто, платник податку на прибуток для обрахунку об’єкта оподаткування використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень ПКУ. Такі платники податку при застосуванні положень ПКУ, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (п. 44.2 ст.44 ПКУ).
Щодо використання договорів поруки відповідно до ст. 553-554 Цивільного кодексу України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку та у разі необхідності відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (у тому ж обсязі, що і боржник).
До поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст. 556 Цивільного кодексу).
Таким чином, якщо до певного договору купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) додатково укладається договір поруки, за яким певна особа виступає поручителем перед кредитором (продавцем) іншої особи (покупця) відповідати за виконання нею свого зобов’язання в повному обсязі (або в частині), то поручитель – новий боржник по відношенню до первинного божника виступає вторинним кредитором.
При укладанні договору поруки сума забезпеченого зобов’язання поручителя відображається на забалансовому рахунку 05 «Гарантії та забезпечення надані». Рахунок передбачено для узагальнення інформації про наявність та рух виданих підприємством гарантій та забезпечень виконання за договорами поруки.
У разі погашення поручителем заборгованості перед кредитором сума з позабалансового рахунка 05 списується. Збільшення на рахунку 05 відбувається під час видачі поруки, зменшення — при погашенні заборгованості, на яку вони були надані.
На момент погашення заборгованості поручителем сума за договором поруки відображається за дебетом субрахунка 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», під час погашення заборгованості боржником субрахунок 377 закривається.
Отже, у разі отримання поручителем відшкодування від боржника (покупця) сум сплаченого поручителем зобов’язання, відповідна сума відшкодування не включається до складу доходу поручителя, а сума перерахованих кредитору (продавцю) грошових коштів за договором поруки не відображається у складі витрат.
Поряд з цим, слід зазначити, що кожен конкретний випадок податкових відносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, потребує аналізу документів, що дозволяють детальніше ідентифікувати предмет звернення.
Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.
По материалам: ГУ ДФС у Чернівецькій області
Доверьте свой учет профессионалам, ведь для достижения наивысшего результата каждый должен делать только то, что он умеет лучше других!
Возможно, Вам будет интересно:
